який жадає

adj поет.

спраглий; прагнучий; бажаючий; жадібний, жадаючий (чогось — for)

* * *

a; predic

1) який жадає ( чого-небудь), прагне ( до чого-небудь)

2) icт. який страждає від спраги

мстивий; який жадає помсти

* * *

1) оп'янілий з боротьби

2) який жадає боротьби

* * *

1) потрісканий, порепаний

2) порубаний, дрібно посічений

3) розм. спраглий; який хоче випити

* * *

1) потрісканий; у тріщинах

2) порубаний, дрібно нарублений; ( про м'ясо)

3) cл. який жадає випити

1) палкий; нетерплячий (про бажання); жадібний (до чогось)

2) напружений; енергійний; завзятий

3) гострий (на смак), кислий

4) крихкий, ламкий

* * *

1) (for, after, about) який палко прагне ( до чого-небудь), який жадає ( чого-небудь); нетерплячий

2) напружений; енергійний, гострий

a; predic

1) який жадає ( чого-небудь), прагне ( до чого-небудь)

2) icт. який страждає від спраги

1) (for, after, about) який палко прагне ( до чого-небудь), який жадає ( чого-небудь); нетерплячий

2) напружений; енергійний, гострий

1) філос. гедоністичний

2) життєлюбний; який жадає утіх (насолод)

* * *

1) фiлoc. гедоністичний

2) життєлюбний; жадаючий насолод

1) потрісканий; у тріщинах

2) порубаний, дрібно нарублений; ( про м'ясо)

3) cл. який жадає випити

Парменід із Елея (бл. 540/515, Пд. Італія - після 480 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, засновник елейської школи. Написав для рідного міста закони, що виявилися дуже вдалими. До занять філософією навернутий піфагорійцем Амінієм, але розвиває мотиви Ксенофана (у котрого також навчався). Своє філософське вчення виклав у поемі "Про суще (природу)" (назва пізніша), від якої збереглося близько 160 віршів і, зокрема, вступ. Сюжет поеми: юнак, який жадає знання, зустрічає богиню Справедливості (Правди) - Дике. Вона розповідає йому про два шляхи: шлях знання, на якому отримуєш достеменну істину про суще, і шлях гадки (опінії), на якому можливі лише вірогідні уявлення, що ніколи не є достовірними. Як і інші досократики, П. вирішує проблему достеменно існуючого, справжнього буття А. ле, на відміну від них, рішення знаходить не у конкретних субстанціях (Воді, Повітрі, Вогні тощо). П. порушує питання про достеменне буття, яким воно є за власними визначеностями. Його вчення містить те, що засвідчує сама думка (логос), котра мислить буття. П. є зачинателем строгого мислення, цілковито умоглядної метафізики, яка виводить свої положення із самої думки. Отримане таким чином вчення П. про істинно суще можна звести до п'яти головних положень: 1) Лише буття існує, небуття немає. Це висновок з аналізу двох можливостей мислення, що відкриваються на першому шляху, визначеному Дике. Одна можливість, яку обирає П., - з необхідністю є буття. Друга - з необхідністю є небуття, її П. відкидає: адже те, чого немає, не можна ані пізнати, ані висловити. У свою чергу, заперечити реальність буття не можна, не знаючи його, а це передбачає його як існуюче. 2) Буття у своїй достеменності є Єдине, одне, тобто таке, що всюди дорівнює собі і охоплює все існуюче. Відтак Все є одне, Єдине. 3) Властивості Єдиного протилежні якостям, що їх мають чуттєві речі у світі Множинного Є. дине не виникло, не зникне, перебуває вічно (нескінченне), цілокупне, нерухоме, незмінне, гомогенне, не має порожнин (тобто не містить у собі небуття). П. уподібнює його довершено круглій Кулі, кожна точка якої рівновіддалена від центра. Цією метафорою виражається собірівність, безперервність, суцільність та рівноякісність буття (Єдиного). 4) Думка і буття є одне й те саме: мислення підтверджує суще у його буттєвості, а що виявило свою немислимість, не може існувати. На цій підставі спростовується як достовірність свідчень, так і припущення реальності небуття. Умоглядне мислення (логос) отримує значення критерію, яким засвідчується саме буття - суще у його достеменності. 5) Існують два шляхи пізнання: шлях знання, на якому буття постає як Єдине; шлях гадки (грецьк. "докса"), що представляє світ як Множинний і відповідає чуттєвому досвіду. Дане фундаментальне розмежування - умоглядно достовірного знання, з одного боку, і оманливого чуттєвого досвіду, що акумулюється у гадці (опінії), з іншого, - в різноманітних формах відтворюється у західній філософській традиції аж до сьогодення і становить засадничий принцип мислення у її межах. Однак IL, у повній відповідності до ксенофанівської настанови, не відкидає шлях опінії. Після викладу вчення про Єдине (достеменне буття) він подає розлоге вчення про генезис світу чуттєвих речей (Множинного). Всі речі виникають з двох елементів - вогню (активного) і землі (пасивного). Космогонія - це лише вірогідне знання, але воно теж необхідне, відповідаючи природі видимих речей. Учень П. Зенон Елейський сформулював низку аргументів, якими доводить істинність вчення П. про Єдине на противагу свідченням почуттів (див. Зенон Елейський, Елейська школа, досократики). Осн. тв.: "Про суще".

1) що змагається; спонукуваний духом змагання; суперницький

2) що жадає

3) наслідувальний

4) заздрісний; ревнивий

5) честолюбний; владолюбний

* * *

1) який змагається; який суперничає

2) прагнучий (слави, перемоги)

3) наслідувальний

adj розм.

що жадає; що прагне чогось (до чогось)

* * *

1) спраглий; який відчуває спрагу

2) перен. жадаючий; який палко жадає

3) що викликає спрагу (про їжу)

4) пересохлий, випалений (про ґрунт); що засихає (про рослину)

* * *

1) що відчуває спрагу, що мучиться від спраги

2) зухвалу спрагу ( про їжу)

3) що засихає ( про рослину); висохлий, випалений ( про ґрунт)

1) жадібний, жадний, пожадливий

2) жадаючий, прагнучий (до — of, for)

* * *